(ланки тощо)

1) гравець тієї ж команди

2) член тієї ж бригади (ланки тощо); товариш по роботі

3) соратник; союзник

4) взаємодіючий рід військ

5) взаємодіюча частина

* * *

1) член тієї ж команди

2) член тієї ж бригади, товариш по роботі 3 соратник; союзник

3) вiйcьк. взаємодіючий рід військ; взаємодіюча частина

ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ - галузь філософського знання, що вивчає історичний процес та його складові як своєрідні, внутрішньо розгалужені і водночас цілісні утворення в їхньому взаємозв'язку і змінах; природу, способи і форми історичного пізнання, основні особливості, ланки і способи використання історичних знань. Філософські погляди на історію в стародавньому суспільстві були органічною складовою міфологічного світогляду та історичних вчень (таких мислителів, як Платон, Аристотель, Полібій у Греції; в Китаї - Конфуцій, Шан Ян, Сима Цянь та ін.). Формування Ф.і. як самостійної філософської дисципліни пов'язане з іменами Вольтера (який запровадив термін "Ф.і."); Тюрго, Кондорсе, Гердера, Гегеля (прогресистський напрям); Монтеня, Руссо (регресистський); Ібн-Хальдуна, Мак'явеллі, Віко (циклічний). Попередній абрис принципово іншого, некласичного підходу до філософського осмислення історичного процесу накреслив Маркс у своєму вченні про формації (див. формація суспільно-економічна). Втім, чіткий перехід філософсько-історичної думки від класичної, лінійної парадигми до некласичного, нелінійного розуміння історії відбувається з кін. XIX ст.; він пов'язується зі зміщенням від моністичного тлумачення історичного процесу до плюралістичного розгляду останнього; від генералізуючого вивчення - до індивідуалізуючого; від розсудково-абстрактного, есенційного пояснення - до цілісного, заснованого на органічній єдності всього розмаїття здатностей осягнення людиною світу. Некласична Ф.і. постає як багатовекторний, плюралістичний стан осмислення поступу людства в дедалі нових, заснованих на різноманітних методологічних засадах філософських вченнях, концепціях і теоріях історичного процесу. У розмаїтті притаманних сучасній Ф.і. поглядів, концепцій і вчень із часткою умовності можна виділити декілька основних напрямів. Перший акцентує увагу на питаннях про: співвідношення природи й історії; своєрідності історичного процесу, його витоки, сенс і спрямованість; основні діахронічності (на зразок доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільств, формаційного ряду чи традиційної схеми - Античність, Середньовіччя, Нова та Новітня історія) та інваріантності, архетипічності (на кшталт культурно-історичних типів Данилевського, культур Шпенглера, цивілізацій Тойнбі чи культурних суперсистем Сорокіна) одиниць виміру історії; взаємозумовленості свободи, випадковості і необхідності у русі суспільства. Розробки другого напряму в галузі Ф.і. поділяються на два великих субнапрями: наукоцентричний (марксизм, школа "Анналів" - Блок, Февр, Бродель, аналітична філософія історії - Нагель, Гемпель, Дрей, Уайт тощо) та наукобіжний (віталістська - Ніцше, Дильтей, Шпенглер, Ортега-і-Гассет, екзистенційна - Гайдеггер, Гадамер, Габермас, Рикер). Специфікою кожного з цих двох напрямів зумовлюється коло і характер розгляду гносеологічних питань Ф.і., наукоцентричний напрям фокусується на проблемах суб'єкта і об'єкта історичного пізнання; особливостей та структур історичного наукового дослідження; співвідношення в історичному пізнанні опису, обґрунтування і пояснення, творчості й відображення, фактуального, емпіричного й теоретичного історичного знання; специфіки з'ясування історичних законів, своєрідності історичної реальності, побудови наукової історичної картини світу тощо. Наукобіжний напрям зосереджує увагу на особливостях осягнення світу як історії. До кола наріжних тут входять такі питання, як: світ як історія, життєвий світ, людське буття, людський досвід, доля, час, екзистенція, екзистенціали, людська ситуація, історичне апріорі, свобода, вибір, переживання, духовна реальність тощо. Останнім часом окреслюється тенденція до інтеграції означених напрямів. В просторі третього виміру Ф.і. ті самі характеристики, які в рамках перших двох вимірів поставали в проблемному зрізі, оскільки їх з'ясування було метою діяльності історика, постають як нормативи і регулятиви його подальшої творчості. При цьому в наукобіжному та наукоцентричному напрямах методологічне використання цих характеристик в осягненні історичного процесу має свою специфіку. Якщо в межах першого це досліджується безпосередньо, за допомогою співпереживання, інтелектуальної інтуїції і т.ін., то в рамках другого напрацьовані в Ф,і. узагальнення, закони, підходи і методи сприймаються опосередковано - через проміжні рівні теоретичного узагальнення - загальнонауковий та власне історичний О. станній також поділяється на рівні: всезагальної (фундаментальної, базової) теорії; галузевих історичних теорій, концепцій, гіпотез і окремих узагальнень теоретичного характеру; емпіричний рівень. Кожен із рівнів узагальнення відіграє при цьому роль методології щодо більш локальних рівнів.

(mgr; mngr)

n мен. керівник; менеджер; директор; a керівний

особа з повноваженнями і відповідальністю щодо контролю, видачі розпоряджень чи вказівок та спрямування діяльності установи, підприємства (business²), організації, відділу тощо

═════════■═════════

account manager менеджер виконання замовлень клієнта • керівник групи роботи з клієнтом; advertising manager керівник рекламного агентства • керівник відділу реклами • керівник служби реклами; area manager керівник району збуту; asset manager керівник активів; assistant manager заступник керівника; bank manager керівник банку; branch manager керівник філії • керівник відділу; brand manager керівник товарної марки • керівник виробництва товарної марки; business manager комерційний керівник • комерційний директор; circulation manager керівник відділу розповсюдження; clearinghouse manager керівник розрахункової палати; contract manager керівник відділу контрактів; customer service manager керівник служби послуг для клієнтів; departmental manager керівник відділу; deputy manager заступник керівника; design manager керівник групи розробки; display manager керівник групи оформлення; distribution manager керівник відділу збуту; district manager керівник району збуту; district sales manager керівник районної служби збуту; district service manager керівник районної служби послуг; division manager керівник філії • керівник відділу; employment manager керівник відділу кадрів; exhibition manager керівник виставки; export manager керівник відділу експорту • керівник експортної операції; export sales manager керівник відділу експорту • керівник експортної операції; factory manager директор фабрики; field district manager керівник збуту на місцях; field sales manager керівник місцевого збуту; finance manager фінансовий керівник; floor manager керівник служби на поверсі; general manager головний керівник • генеральний директор; group manager керівник групи товарів; international marketing manager керівник служби міжнародного маркетингу; inventory manager керівник служби матеріально-технічного постачання; line manager лінійний керівник; manufacturing manager керівник виробництва; marketing manager керівник відділу маркетингу; marketing communications manager керівник служби маркетингових комунікацій; media manager керівник служби засобів реклами; merchandise division manager керівник відділу комплектування асортименту; middle manager керівник середньої ланки; national sales manager керівник загальнонаціональної служби збуту; new-products manager керівник нових товарів; office manager керівник канцелярії; operating manager керівник-розпоряд-ник • керівник оперативного відділу; operations manager керівник-розпорядник • керівник оперативного відділу; personnel manager керівник відділу кадрів; plant manager директор фабрики; product manager керівник виробництва товару • керівник, який відповідає за конструювання, виробництво і реалізацію виробу; product advertising manager керівник служби реклами товару; production manager керівник виробництва • керівник виробничого відділу; product line manager керівник асортименту виробів; product promotion manager керівник служби збуту товару; product sales manager керівник служби збуту товару; project manager керівник проекту; promotion manager керівник відділу реклами • керівник служби стимулювання; publicity manager керівник служби зв'язків із громадськістю; purchasing manager керівник служби закупівлі • керівник відділу закупівлі; quality control manager керівник, який відповідає за якість; regional manager керівник району • регіональний керівник; regional sales manager керівник регіональної служби збуту • регіональний керівник збуту • керівник регіонального відділу збуту; sales manager керівник відділу збуту • комерційний директор; sales promotion manager керівник відділу стимулювання збуту; senior manager старший керівник; service manager керівник допоміжних служб; shop manager директор крамниці; staff manager керівник відділу кадрів; store manager директор крамниці; technical manager технічний керівник; traffic manager керівник транспортного відділу; warehouse manager керівник складу; works manager директор фабрики • головний інженер фабрики; zone sales manager керівник зональної служби збуту • керівник зонального відділу збуту

═════════□═════════

manager of distribution керівник відділу збуту

manager ‡ shareholders:: stockholders (392)

▹▹ executive

* * *

ЕСТЕТИКА ( від грецьк. αίσυητιυόζ - здатний відчувати) - загальна характеристика певної сфери пізнання ("нижчої теорії пізнання" у порівнянні з логікою) (Баумгартен). Це визначило в подальшому долю Е. порівняно із "філософією мистецтва", яка мала попередню багатовікову історію. Кант ("Критика здатності судження") сформулював принцип автономії Е. та мистецтва, показавши, що його не можна зводити до чуттєвоприємного, утилітарно-доцільного та раціонально-дискурсивного. Доцільність Е. міститься не в самих речах та їхніх об'єктивних властивостях, а у відношенні їх до суб'єкта та його здібностей, в почутті задоволення, обумовленому вільною грою розуму та уяви при безпосередньому спогляданні речей. У європейській традиції Е. остаточно визначилась як галузь філософського знання, виробленого нім. класичною філософією В. ирішальним поштовхом до розвитку Е. послужила кантівська ідея "незацікавленості судження смаку". Кантівські ідеї автономії естетичного і розуміння його як ланки між емпіричною необхідністю та моральною свободою були розвинуті Шиллером ("Листи про естетичне виховання") у тлумаченні Е. як самостійної сфери "гри" та "видимості", як образу, що поєднує форму і матерію, чуттєвість і духовність людини. Якщо Кант ще залишається на позиції Баумгартена і називає Е. наукою про "правила чуттєвості взагалі", то Гегель ототожнює Е. з "філософією мистецтва", оскільки її предметом є "царство прекрасного", або художня творчість. У зв'язку з цим категорія Е. не знаходить у Гегеля безпосередньої розробки, хоч категорія "прекрасного" як "чуттєвого явлення ідеї", як єдності ідеї та її індивідуального втілення в дійсності певною мірою є також характеристикою Е. в сфері мистецтва. З розвитком позитивізму проблеми "філософії мистецтва" залишаються поза увагою естетиків, які намагаються пояснити естетичні феномени з огляду на емпіричні дослідження та дані конкретних наук З. відси бере свій початок проблема розмежування та визначення своєрідності "художнього" та Е., естетичної діяльності і мистецтва тощо. Водночас набувають поширення соціологічні (Спенсер, Конпг), психофізіологічні (Фехнер), психологічні (Ліппс), культурологічні (Тейлор) дослідження феноменів Е. як таких, що вийшли за межі мистецтва і ототожнюються з усією сферою культури. З кін. XIX ст., особливо під впливом неокантіанської школи філософії, що запровадила ціннісне розуміння естетичного, ідей Кассирєра про символічну природу культури та мистецтва, принципової спорідненості естетичної і міфологічної свідомості в герменевтиці Гадамера на нових засадах сформувалось уявлення про всезагальність Е. як ціннісної експресивної форми, властивої людській культурі в цілому. Іншим шляхом до обґрунтування всезагальності Е. йшов марксизм, який пов'язував Е. із практичною діяльністю людини, через дослідження загальних закономірностей практично-духовного освоєння людиною дійсності, яка робить спроможним естетичне відношення і сприйняття. Марксистське уявлення про всезагальність Е. знайшло свій розвиток у критиці репресивної тотальності й афірмативного мистецтва Адорно, а також запропонованій Бодріяром концепції "трансестетики". Наголошення всезагальності у марксистській Е. суголосне апології сакрального теургічного призначення естетичного у рос. релігійній філософії (Флоренський, Федоров). Проблеми співвідношення Е. та раціонального, Е. та етичного, Е. та утилітарного, Е. та художнього залишаються актуальними теоретичними проблемами сучасної Е.